Прийшла весна

Біжить струмочок, тане сніг

Весна вітає вас усіх.

З під снігу вилізають квіти

Підсніжники, весняні діти.

Так ніжно в лісі виглядають

Усіх з весною нас вітають.

Їжак із нірки виглядає

Весну він теж там зустрічає

Земля проснеться і зрадіє

І поле квітами засіє

Як буйно зеленіють трави

В полях беруться вже до справи

Дерева устеляє цвітом

Щоб були в хаті фрукти літом

В повітрі бджілка вже літає

І радістю нас заряджає

Така чудова ця пора

 

Усіх вітає нас весна.

(Ш. О. Я)

Моя Україна

Небесна синь нас надихає,

Що воля, все в житті здолає.

Пшеничне поле колосками,

Скріпляє дружбу між братами.

 

Як ніжна квіточка барвінка,

В нас незалежна українка.

Це символ, роду й материнства

Яскрава пісня із дитинства.

 

Як ніжна пісня солов’їна,

Тут незалежна Україна

Де над Дністром ростуть смереки,

Й над хотою в’ють гніздо лелеки.

 

Її катують і вбивають

Та все одно вона зростає

Хоч і маленька, за те сильна

 

Навіки вона буде вільна.

(Ш. О. Я)

О наболелом

Я поднимаю руки в небо

О Боже дай кусочек хлеба

И бабушкам и малым детям

Чтоб не было беды на свете

 

От бедности избавь нас и разлуки

Мы обреченные на муки

Но почему в стране беда случилась

И жизнь в сердцах остановилась

 

Мы плачем молимся и бьемся

Стране врагов мы не сдаемся.

Нам обещают жизнь как в сказке

Но это власти лишь отмашки.

 

Есть люди, что не знают боли

Они как птицы что на воле.

От власти в небесах летают

И горя бедного не знают.

 

А те кто не земле гуляет

Богатства й радости не знает.

Он только плачет, не смеется,

От боли лишь о стены бьется.

 

Вот, президент, мы твой народ

И нас ты бросил без забот

Тебе б так жить, как мы живем

Тогда и коррупцию побьем

 

Пока ты, на верху сидишь

Ты нас никак не защитишь

Хоть что-то сделай для людей

Измену ты в стране убей

 

(Ш. О. Я)

Кохання

Як хоч оце ти називай

Оці слова, думки, бажання

Твоє ім’я запам’ятай

Шепочу ніби заклинання

*** 

Приходиш часто у вісні

Обнімеш ніжними руками

Співати хочеться мені

Злетіти птахом над полями

*** 

Кричати хочеться люблю

Щоб чули ріки, гори, море

Щоб про любов твою й мою

Співало небо неозоре

 ***

Та все це тільки у вісні

Та ми зустрінемось я знаю

Без тебе не співаються пісні

 Повір люблю тебе й чекаю.

(Шендеровський Ярослав)

Зраджені але не скорені

Колись в дитинстві грались ми в війну,

З захопленням дивилися кіно,

Як наші воїни у Другу світову,

Перемагали те нацистське зло.

Він і Вона

Він так її гарно співав,

Вона не любила пісні.

Він так її сильно кохав,

Заробітчанки

І залишають Україну матері,

Щоб сім'ю свою прогодувати.

Вони летять, неначе журавлі,

В чужі краї, щоб тяжко працювати.

 

Їм дуже часто сняться діточки,

Які благають їх, щоб повернулись,

Бо не повернуть гроші втрачені роки,

А сльози не дадуть, щоб посміхнулись.

 

Їм дуже часто сниться хата і село

І милі серцю рідні краєвиди,

Як важко заробляють тут оце добро,

Ніхто не знає і ніхто не види.

 

Подушка мокра інколи від сліз,

Здається раєм, там хатиночка убога,

Та пригадаєш, як в борги ти вліз,

І знов веде на чужину дорога.

 

Не бачили батько й мати, ні!

Що діточки їх вже давно повиростали.

Й неначе все у них в житті було,

Але любові так і не зазнали.

На старість ніжність, ласку і тепло

Батьки всі мріють від дітей діждати,

Але чи зможуть діточки їм дати те,

Чого самі так й не змогли пізнати.

 

І побиваються від болю матері,

О гроші, гроші, що ж ви наробили?

Достаток дарували ви сім'ї,

Та діточок своїх, чужими ви зробили.

(Олександр Дрига)

Думки про наболіле

У темряві палає полум'ям свіча

І навертає нас на болісні думки,

Кому потрібна ця безжалісна війна?

За що? Навіщо люди полягли?

Top