В пошуках „месії”:… Саакашвілі надцята спроба!

Надрукувати
 

На Україні в лютому 2017 року народилася нова політична партія, яка безпосередньо пов’язана з іменем Саакашвілі.

Вона стала 353 партією по рахунку, яку офіційно було зареєстровано Міністерством юстиції України.

На Україні в лютому 2017 року народилася нова політична партія, яка безпосередньо пов’язана з іменем Саакашвілі. Вона стала 353 партією по рахунку, яку офіційно було зареєстровано Міністерством юстиції України.

І носить всі ознаки чергового політичного проекту…. Тож, поважний читачу, скажу Вам по великому секрету: на жаль, це „новий” політичний проект про старі „політичні договорняки”. Невже нас знову дурять?! А тим часом активно створюється образ нового політичного, перепрошую, месії. За стільки років, відверто кажучи, ми всі вже втомилися від цього. Але суспільна інфантильність вкотре дається взнаки.

Думаю: українці вже давно не чекають чудес від політиків, в тому числі і від грузинських варяг. Хоча комусь (з ізбраних) дуже хочеться (а може, й потрібно) створити сильну політичну платформу (напередодні можливих парламентських виборів). Знову наші „можновладці” думають (читачу, не про тебе, не про мене і не про нас), а про своє майбутнє (добробут). Хіба це не абсурд?!

Читачу, давайте наберемося терпіння та згадаймо перші спроби месії (Саакашвілі) увірватися в українську політику. В 2015 році, коли грузинський реформатор поселився в Україні, багато хто сприймав цей факт із оптимізмом. Міхаїл ж одразу заявив про „нульову толерантність до корупції” із свого боку. Не знаю, як це сприймали корупціонери та олігархи, але народ із задоволенням посмакував „популістичною лапшею”. Хочу сказати, читачу, що і по сьогоднішній день вона, на жаль, звисає в багатьох із нас. А може, це не лапша, а спагеті? І нам прийдеться ще довго чекати на „месію” з його реформами…

Ще в далекому 2015 році М.Саакашвілі вирішив (ні з того ні з сього) провести в кожній області антикорупційні форуми. Погодься, читачу, ідея непогана! Однак в лютому 2016 року дану діяльність було несподівано згорнуто, в декількох містах взагалі скасували відповідні форуми. На деякий проміжок часу М.Саакашвілі чомусь випав із інформаційного простору. Це він пояснив тим, що „Рух за очищення” свою справу зробив (?!). Читачу, не розумію, як можна було згорнути антикорупційну діяльність, якщо в світових рейтингах Україна й надалі стрімко йде вгору. А, можливо, це був фальстарт і просто розпочалася підготовка до нового пришестя – так би мовити „міхаїлеявлення” на українському політичному Олімпі. А, можливо, на той час ще із Банкової не були надруковані остаточні інструкції щодо подальших його дій?

Здається, читачу, все набагато приземленіше. Саакашвілі тоді пояснив, що „Рух очищення” свою справу зробив: змінено прем’єр-міністра, міняється генпрокурор. Але ці зміни у верхівці влади жодним чином не були зумовлені публічними діями грузинського реформатора та його прибічниками. А, з іншого боку, посилення президентської вертикалі складно (і дивно) вважати очищенням влади!

Остання зустріч Михаїла Саакашвілі, як представника „Руху очищення”, відбулася в Івано-Франківську на Антикорупційному форумі, де депутат місцевої ради від партії „Укроп” зауважив, що найбільшим корупціонером й олігархом в Україні є чинний Гарант. Дану пропозицію винесли на голосування, під час якої Саакашвілі мовчки стояв на сцені. Може, цей конфуз і став початком кінця „Руху очищення”?

Я часто думаю, чому слово „рух” так ціниться в Україні серед політичних проектів? Можливо, вони хочуть прикритися та використати ефективний досвід роботи великого патріота В.Чорновола, який створив народну партію, справжній політичний бренд, близький по духу українцям. Всім іншим (в тому числі й Саакашвілі) до нього д-уууууууже далеко, проте прийоми маніпуляції свідомістю політтехнологами ніхто не відміняв.

Саме тоді Міхаїл С. сказав: „Нехай ніхто не сумнівається і не сприймає мене як загрозу: я маю намір повернутися в Грузію і підключитися до процесів”. Через деякий час, після відставки з поста очільника Одеської ОДА, Міхаїл Саакашвілі щодо своїх подальших планів зазначив: „Я сюди приїхав не гастролювати. Я сюди приїхав серйозно та на довго”. Потім він додав: „Немає вибору – Грузія або Україна. Є вибір – єдине, хороше майбутнє!”. Тільки не уточнив чиє майбутнє! І все ж таки: як вдається йому водночас керувати двома різними партіями, що діють у двох різних країнах – Грузія та Україна. Загадка ще та! Але в тім, в українській політиці трапляються й не такі чудеса!... Хоча Саакашвілі тут однозначно заслуговує на оригінальність.

На днях заставнівчанам „пощастило” поспілкуватися з Міхою. Парадокс на парадоксі – післясмак від побаченого та почутого. Це ж треба після Революції Гідності так не поважати себе й оточуючих, щоб використовувати адмінресурс під час наповнення залу для Саакашвілі. Виявляється, активних слухачів до грузинського реформатора довозили по списку, про який при вході в Палац культури звітували колишнім держслужбовцям доби Януковича. На жаль, для масовки були залучені також і учні ВПУ – 24(!!!). Останні в приватній розмові повідомили, що їм невідома мета їхньої присутності на даному заході. Я не думаю, що Саакашвілі, розказав їм (учням, які ще й до того є неповнолітніми в більшості своїй), як любити Україну. Особливо, зважаючи на подвійні стандарти одіозного політика. Впевнена: молоді, на яку ми маємо надію, не принесуть користі лозунги про боротьбу для подальшого ділення крісел…

Кидалося в очі й інше. Стара гвардія, яка, відчуваючи можливість повернутися на круги свої, почала впевнено піднімати голову. Їх бажання зібрати вершки політичних дивідендів, моментами перетворювали зустріч із політиком на фарс: заздалегідь підготовлені (набрані та роздруковані запитання), на які досвідчений політик не звернув бажаної ними уваги… Читачу, у нього ж була зовсім інша мета, чим в організаторів зустрічі. Він приїхав засівати електоральне поле, восени, можливо, прийдеться збирати урожай… Вони ж хотіли його руками гребти грань в місцевих „розборах”…

На фоні цього всього хотілося б загадати вислови давньогрецьких філософів: „Скажи мені хто твій друг і я скажу тобі, ким ти є!”. Враховуючи, що Саакашвілі не може особисто балотуватися ні до Верховної Ради України, ні в Президенти (адже не витримана вимога українського законодавства до кандидата щодо 5-10-річного проживання на території України), питання складу його команди набуває особливого звучання. Для початку зазначу: на рівні Чернівецької області даний рух очолює людина, яка за останні неповні 5 років змінила, як мінімум три політичні сили.

Я добре пам’ятаю, що з 2012 по 2014 роки він був в „Ударі”. Після Революції Гідності (за квотою того ж „Удару”) зручно вмостився в крісло губернатора області, який не залишив по собі, на мою думку, нічого доброго. До сих пір з огидою згадую дешеву постановку на Центральній площі по його „коронації”. Потім була гучна відставка. Однак вже в 2015 році (перед місцевими виборами) „молодий та перспективний” забіг в „Народний контроль”, по списках якого став і є на даний час депутатом Чернівецької обласної ради. А паралельно (він) - член партії „Руху нових сил”, його керівник. Цікаво! Неправда?! Як бачите, буковинці, ми знову наступаємо на граблі, ті самі граблі…

Я не знаю, хто сьогодні в районі керує цією партією (про команду якої на державному рівні в Інтернеті взагалі відсутня інформація). Однак у близькому оточенні Саакашвілі у Заставнівському районі я помітила колишніх регіоналів, фарбованих лисів, колишніх безпартійних (які кажуть, що партій не треба), продажних неопатріотів, яких цікавили тільки гроші, та сірих кардиналів місцевого розливу місцями з підмоченою репутацією, які пережили вже не одного „саакашвілі”. Що тут казати? А в народі, після зустрічі, його почали називати Саракушвілі! Як кажуть, святе місце порожнім не буває! Але ж кадри вирішують все!...

Політика, політикою. Але наше життя з кожним днем стає все гіршим і гіршим. На фоні цих реформаторів, Янукович і ко здаються бідолашними злодіями-аматорами. Мені здається, що вже, нарешті, прийшов час змін у цій державі. Сьогодні все залежить виключно від нас. Ми всі повинні об’єднатися! І не треба нам блукати разом із тими, хто нахабно вписується в сучасну історію.

Пора об’єднатися всім демократичним силам. Адже разом нам буде легше подолати всі негаразди. Але, на жаль, знову з’являються політичні проекти. „Великі діячі” об’їжджають райони, області та з „інтузіазмом” розказують, які вони „українські патріоти ”…

Тож будьмо обережні, панове! Політичні шахраї виходять на велике полювання….

P.S. Сподіваюся, що після цієї публікації не стану політичним біженцем!

Поділися з друзями