Відповідь на "Найбільша біда Заставни" - Думки в голос

 

Василю Йосиповичу, перечитувала кілька раз вашу статтю, але так і не зрозуміла, що Ви хотіли нею сказати. Показати свою безпорадність, перекласти свої невдачі на інші плечі, а, може, просто Ви захищаєтесь, відчуваючи за собою якусь провину, чи використовуєте дешеві провокації для того, щоб маніпулювати думкою простих заставнівчан?

З іншого боку, мене дивує: де ви знайшли стільки часу, щоб написати ті мемуари, якими, замість того, щоб об’єднати людей над вирішенням проблем міста, Ви, напевне, сієте розбрат та травлю в суспільстві. Цікаво: коли Ви встигаєте проводити вивчення думок людей щодо того кого вони люблять, кого не люблять? І взагалі чи це є Ваш обов’язок?

Не розумію: навіщо Ви чіпляєте ярлики на людей? Перепрошую: хіба це рівень міського голови? І взагалі: хто Вам дав на це право? Джуси виступили відкрито, а Ви, ймовірно, робили і продовжуєте робити підло. Згадайте, як Ви, ймовірно, тролили тих, з ким багато років «ділили» ставки, котельні, земельні ділянки та інші міські ресурси. Причиною цього були, напевне, власні інтереси та амбіції. Та Бог Вам, суддя. Я про інше. Через 10-20 років майбутні покоління в архівах читатимуть газету, що ми залишаємо їм? Конфлікти потрібно вирішувати у хорошому тоні.

Не розумію: як люди, які займаються благодійністю, з перших днів допомагали хлопцям у АТО формами та берцами; побудували в місті Пам’ятний знак Героям Небесної Сотні (власними силами простих людей, а не бюджетними коштами), щомісячно платять податки в місцевий бюджет, можуть бути такими поганими? Чи це тепер так називається «нічого не робити для міста»? Відверто кажучи, я залюбки жила б у місті, де було б побільше таких нічого «нероблячих» як Джуси та «корупціонерів», як Мельник, який, будучи на високих посадах, єдине, що отримав від держави, це невеличкий будиночок в с.Малий Кучурів, де живе вже 30 років. Особисто я не пам’ятаю, щоб Василь Миколайович щось крав чи був корупціонером. Я б порекомендувала йому, як і подружжю Джусів, звернутися до суду щодо спростування Ваших наклепів.

А той збірний образ, про який Ви пишете у своїй статті, на мою думку, правильно було б назвати «Радиші». Адже я добре пам’ятаю, як Ви поводились, будучи депутатом.

Але давайте все-таки повернемося до Вашої статті. Здається мені, що Ви, Василю Йосиповичу, заблукали. Адже, мабуть, Ви не повністю розумієте обов’язки депутатів, голови та апарату міської ради. На Вашу думку, депутат повинен крутити лапочки, плафони; чистити бордюри, виводити змій… Зауважу: БЕЗКОШТОВНО!

Що ж тоді Ви, як міський голова та Ваші працівники повинні робити, беручи зарплату, до того ж чималу (разом із надбавками та преміями)?

Адже депутат – це посередник між людьми та владою. А Ви, як голова, повинні організувати, скоординувати роботу міських комунальних служб, а не стояти над головами прибиральників. Робота в місті не повинна вестися ривками, все повинно робитися паралельно. Ви повинні координувати роботу, а не брати участь у виконанні ледь не кожного процесу. Перепрошую, однак думаю, що якби Ви, Василю Йосиповичу, були мером великого міста, то через місяць там б розпочався, напевне, великий колапс.

Що хочу Вам сказати? Проведення, ремонт вуличного освітлення – прямий обов’язок комунальних підприємств. На ІІІ провулку Грушевського немає світла, а електрик замітає дороги, розробляє цементні розчини, косить траву…. Чия це вина – депутата чи міського голови? У випадку, якщо люди на Паску йшли деякими неосвітленими вулицями. Знову запитаю: чия це вина – депутатів чи міського голови, який відповідає за виконавчу гілку влади в місті? Водночас: чому люди повинні з власних кишень платити кошти за послуги електрика, якщо у бюджеті є достатньо для цього грошей і депутати рішеннями сесій спрямували їх на такі роботи? Люди вже заплатили за те, щоб мати освітлення, коли платили податки!

Дивно, Василю Йосиповичу, чути від Вас звинувачення в адресу депутата у ненаданні допомоги потерпілим від проливних дощів. Хіба це його обов’язок? Знаю, що коли у червні 2016 року на вулиці Грушевського було підготовлено кілька будинків, то Дупешко-Джус Юлія була у кожному із них. Нею разом із групою депутатів (Сивирин І., Джус В., Козаков Д.) було складені відповідні документи і подані Вам на стіл. Але ж саме Ви на них жодним чином не відреагували! Ви проігнорували людську біду! «Чому людям не надана допомога?» - запитання, насамперед, до Вас та виконкому, який Ви, Василю Йосиповичу, очолюєте. Якщо депутат, який виконує обов’язки безкоштовно, щось і не зробив, то це повинні робити Ви – той, хто за це бере зарплату.

Кілька слів про ремонт доріг. Спочатку хотілося б запитати у Вас, як у депутата з багаторічним стажем: чому Ви за 16 років не підіймали питання про ремонт доріг? А, можливо, тому, що Вам не було, що сказати. Адже дороги робилися і робилися капітально (вулиці Незалежності, Бажанського, частина Грушевського та Рязанської). Зауважу, роботи виконувалися не за кошти місцевого бюджету. Адже тим, хто стукає, тому завжди відчиняють у «високих кабінетах» без всяких корупційних складових. Мені здається, що варто бути іноді меншим, зменшити свій гонор, попросити. Так громада міста тільки виграє.

Водночас мене надзвичайно дивує Ваша позиція, як державного службовця, щодо небажання оптимізовувати видатки з бюджету на ремонт доріг. А, може, тому, що в міському бюджеті є багато коштів, які просто потрібно «розпилити»? Навіть, якщо м2 коштуватиме не 250 грн., а 270-280 грн., місто всеодно ж буде у виграші.

Для чого «заказні матеріали» з відстоюванням іншої думки? Чому замість розвитку громадянського суспільства висловлюють сумніви щодо адекватності депутатів? Пр-ррр! Ви загралися! На Майдані, в окопах гинули і гинуть за іншу Україну!

Не розумію, чому Ви всі критичні зауваження одразу берете на себе, а де конструктив? З іншого боку, Ви – ж влада, а критика влади – це здорове суспільство, а не глиле. Врешті-решт від того скандалу, що вийшов із ремонтом доріг, виграли люди і саме місто. Адже підрядник вже слідкував за якістю робіт.

Хочу запитати: чому депутати повинні ремонтувати дороги? А для чого Ви? Чому за 2 роки Ви разом із працівниками міської ради так ще й не склали програми ремонту доріг міста Заставна? Не спроможні: залучіть до цього процесу депутатів. На жаль, два роки підряд ви топчетеся на місці в ремонті доріг, латаєте одні й ті самі вулиці. Невже це думки «ґазди» про майбутнє? Працюйте гуртом! Так легше.

Ви кажете, що є дві проблеми: дороги і Джуси? Перепрошую, але дороги вже два роки робите Ви, а люди й дальше багато де ходять у чоботах. Чи депутати й дальше винні, що немає доріг у місті? Чому Ви переходите на особистості, а не опираєтеся на депутатський корпус?

Дуже цікаво Ви написали про депутата Дупешко-Джус Юлію. Зразу пригадали її прізвище, написали, «не зможе працювати у міській раді». Ви забули, Василю Йосиповичу, одну просту річ: незамінних людей немає. З іншого боку, я Вас не розумію, то ви за людей, а то ображаєте прибиральниць. Хто Вам дав право сортувати людей по професіях? Це не робить Вам честі! Люди – не риба і не свині! Водночас Юля – жінка, мати. Писати так – низько, не по-чоловічому.

У мене про Юлю свою думка, яку я Вам не нав’язую, але хочу озвучити. Щастя мати секретарем молоду, грамотну людину, яка хоче працювати з ентузіазмом і може щось змінити в роботі. Водночас добре знаю родичів Юлі у Горошівцях. Це родина газд і поважних людей. Запитайтесь у горошівчан. У родичів магазини, ресторан, великі сади, ставки в оренді та поля. А її бабусю Цилю, яка випікала на багатьох весіллях і мала золоте серце та руки, та дідуся Миколу Яворського, майстра з ремонту швейних машин та прекрасного столяра, ще багато хто пам’ятає із заставнівчан. Це були поважні та шановані люди. Кілька слів хочу сказати й про Василя Джуса – людина, яка виросла біля матері-інваліда та самостійно поклала на ноги себе і свою сім’ю, не будучи при владі, добилася фінансової стабільності.

Тому, Василю Йосиповичу, хочу сказати, щоб Ви не переживали, спали спокійно і не лякали місто: ніхто не хоче Вас усувати з посади міського голови. Менше слухайте того Остапа Бендера, більше радьтеся з депутатами, шукайте грані взаємодії, а не розпалюйте безглузду ворожнечу. Молоді депутати своєю критикою допомагають Вам стати справжнім мером і якщо Ви захочете, то Ви ним будете.

Ви пишете, що людей не засуджуєте, і водночас ображаєте їх. Змінюйте свій стиль роботи. Ви ж давали клятву держслужбовця! Бажаю Вам, ще довго сидіти в кріслі мера і працювати на користь людей, а не пліткувати та залякувати. Читаючи Вашу статтю, зрозуміла: чому насильство є такою великою проблемою. Адже воно (насильство) сьогодні самовпевнено зайшло у владні кабінети місцевих чиновників, які над інакомислячими влаштовують демонстративно-показові розправи. Хтось це називає Днем «ґазди» з больовим синдромом, а мені це нагадує часи Берії та Сталіна.

У психології є таке поняття буллінг – іншими словами травля. Шкода, що про неї Ви не написали в своїй статті. Адже наскільки мені відомо, протягом вашого головування в місті депутат Дупешко-Джус Юлія неодноразово мала спілкування з Вами саме у такому форматі. Наведу невеличкий перелік: образи з Вашого боку в її бік на сесії, втручання в особисте її життя та сім’ю; неодноразові спроби затягнути в суд; судовий позов по образі честі й гідності Михайлюка Ігоря, який Ви повністю підтримали, але вона його виграла; відкриття проти неї кримінальної справи (яку закривали і відкривали за клопотанням Вашого радника у бігах); безглузді приниження перед громадою міста на зборах (де вона навіть не була присутня); обіцянки «чмиряти». І все тільки за те, що у людини інша, власна думка, а, можливо, просто потрібно більше спілкуватися та намагатися знайти порозуміння.

Не розумію Ви міський голова чи завідуючий відділом освіти? Взагалі, як Ви, міський голова, дозволяєте собі чинити тиск на депутата і перевіряти його по професії? Що тоді казати простим людям про їх права та можливості?

Ви пишете, що якщо Вас не буде, то місто стане психіатричною палатою. А я Вам скажу: я не буду, ви не будете, а буде молоде покоління, яке працюватиме краще за нас. Може, Вас це турбує? Водночас, Василю Йосиповичу, з висоти свого життєвого досвіду зазначу: сміття на подвір’ї (якщо воно навіть там є) – легко прибрати; а от сміття в голові – сумнівно і дуже складно.

На завершення додам: Василю Йосиповичу, я не є Вам ворогом, як і люди, які мають іншу думку. Ті, хто говорять Вам в очі, про Ваші недоліки – Ваші помічники! Радійте, коли депутат має свою думку, а непросто бездумно підіймає руку взад-вперед. У виграші від цього буде місто і Україна. Просто змінюйте свій стиль роботи, зменшіть своє его.

Працюйте над єдністю у громаді, а не над тим, хто кращий, хто гірший; звідки взявся… На Ваші плечі покладена нелегка ноша, Ви – лідер місцевої громади і Ви повинні бути взірцем місцевого політика, який чує кожну людину, враховує різні погляди, згладжує конфліктні ситуації. Адже при владі, ми – слуги народу, а не раби своїх думок!

Цілком погоджуюся з Вами, що місто повинно ставати комфортним, красивим, ошатним. Але ця краса повинна бути не тільки зовнішньою, матеріальною, вона повинна бути, насамперед духовною. Адже над нами всіма є Господь –Бог. І за все, що ми чинимо у цьому світі прийдеться відповідати. Успіхів Вам, Василю Йосиповичу, та духовного росту.

Ільчук Р.А., заслужений працівник освіти України, громадський діяч

Поділися з друзями

 



Top