Чорно-біле кіно

Вже давно проминули дитинства роки
Вже й онуки мої підростають

Вони дивляться нині 3D вже кіно
А про моє чорно-біле нічого не знають

Я дивлюсь мов вісні
На великий як море екран
І маленького хлопчика там споглядаю
І з сльозами в очах я себе впізнаю

І ще більше від цього страждаю
Крізь роки я дивлюся на нього собі
Бачу серце маленьке й гаряче
Чорно-біле кіно дарувало надію тобі

Дарувало повагу любов і удачу
І на фільмах таких виростали сини
Що за правду готові життя положити
Ну а я нині дивлюсь на сучасне кіно

І не знаю повірте не знаю як жити
Споглядаю я хлопчика й плачу собі
Бо ми втратили щось
Бо ми щось загубили

Виростають сини і не знають біди
І не знають, як ми колись жили
Але вірю що знову, що знову колись
Наші діти повернуться у кінозали

І захочуть щоб їм молодим
Ми всю правду гірку розказали
Бо кіно – це є зброя відомо давно
І на фільмах добра виростали країни й народи

Хай добро переможе і нині все зло
Й Україна моя переможе!

Дрига Олександр