Чому не варто йти в депутати Заставнівської міської ради
Точніше, я готовий оправдати довіру громади, якщо б мене обрали. Захищати інтереси людей, робити все для міста в цивілізованій раді.
Однак, я, Джус Василь Богданович, - діючий депутат міської ради, дійсно, не хочу брати участь в тому, що твориться зараз в стінах нашої міської ради.
«Чому?» - запитаєте ви.
Отож, міська рада – колегіальний орган, депутати якого в дискусіях приймаючи певні рішення, прислухаючись до думки іншого. У той час, як міський голова повинен бути управлінцем, який керує виконанням прийнятих радою (депутатами) рішень.
Що сталося у нас? Міська рада перетворилася на орган, який практично нічого не вирішує, а працює на задоволення чиїхось примх.
Депутат, у розумінні діючого міського голови, - це універсальний солдат, який БЕЗКОШТОВНО повинен замітати, прибирати, шутрувати, вирубувати ріща, шутрувати дороги, вкручувати лампочки за свої кошти, полоти бур’яни тощо.
Складається враження, що депутатська діяльність, - це різновид громадських виправних робіт.
Водночас у міській раді та її комунальних підприємствах є цілий штат працівників, які повинні виконувати всі ці роботи і отримують за це заробітну плату.
А в декого вона досить велика.
То чому ж по 2-3 місяці, ледь не день у день, депутати повинні телефонувати з проханням вкрутити лампочки, замість згорівших, та змінити непридатні плафони?
Чому така робота не робиться системно?
Чому електрик замість того, щоб крутити лампочки та слідкувати за освітленням у місті, місить бетонні розчини та прибирає сміття?
Чому на сьогоднішній день не замінено ще радянські плафони, які давно вже вийшли з ладу? Адже кошти на їх закупівлю виділяються в повному обсязі?
Чому замість того, щоб створити дорожню бригаду й виконувати роботи з ремонту дорожнього покриття в 2-3 рази дешевше, місто наймає підрядника з іншої області? Про якість зроблених робіт можна судити після зими на дорозі, де було зроблено капітальний ремонт «європейського рівня» по вулиці Галицького. Хоча, за словами міського очільника, ремонти доріг треба робити два рази в рік.
Чому при комунальних підприємствах міської ради немає будівельної бригади? Натомість всі будівельні роботи в місті виконує один підрядник, ймовірно родич міського голови.
Чому депутат ради йде на сесію здебільшого без порядку денного? Також без проектів рішень, і дізнаючись про сесію за день наперед? Про яку якість прийнятих рішень та їх обговорення може бути мова?
Чому замість того, щоб допомагати, міський голова створює штучні перешкоди, бо ти думаєш не так як він? Для прикладу, коли я, як депутат, вернувся до сільськогосподарського підприємства з проханням допомогти коштами на будівництво каналізації та впорядкування дороги, ймовірно, міський голова зробив все, щоб така допомога не була надана.
Відповіді до цього питання: Сергій Вдовиченко
Чому примхи міського посадовця стали вище інтересів простих людей?
Чому, ймовірно, родич міського голови, ймовірно, у нетверезому стані у мій вільний від роботи час робить відеозйомку моєї зустрічі з товаришем, який прийшов у відпустку із зони АТО, і під рейковим іменем виставляє в Інтернет?
Чому завозиться львівське сміття в Заставну за погодженням тільки одного міського голови (місто – не є його власність!)? Зауважте, завозиться БЕЗКОШТОВНО!
Хоча Львів офіційно платив за нього. За ці кошти можна було впорядковувати сміттєзвалище та дорогу до нього.
Чому за два роки не впорядковано старий цвинтар, а дехто пропонує у ньому робити сквер? Чому навіть депутати не знали, коли проводилося громадське обговорення щодо долі земельної ділянки на Опасному?
Чому із-за примх деяких осіб збільшити собі зарплату до 30’000 грн. проводяться ці вибори, які ймовірно повністю розвалять район?
Чому, коли говориш про якісь недоліки в господарській роботі, тобі говорять, що в тебе не зав’язані шнурки? Натомість економічні збитки від ”газдівської діяльності” замовчуються?
Чому замість нормального діалогу здебільшого відбувається перехід на особистості образи?
Чому депутатський мандат перетворюють з інструменту служіння людям на засіб вирішення проблем «вибраних»?
І таких «чому?» дуже багато.
А працювати з такими людьми не хочеться, краще замість того, щоб псувати нерви у перепалках, допомагати людям. Адже проблем – море!
З повагою, Джус Василь
