Яким може бути свято Пасхи: чи варто готувати великодні кошики. Інтерв'ю з благочинним настоятелем храму Святого Василія Великого Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ с. Дорощівці, о. Віталієм Мензаком
Свято Христового Воскресіння - насамперед зміни в собі, а вже потім — освячення пасхальних кошиків, про яке священики обов’язково подбають, ніхто не їстиме паску несвяченою, головне, бути достойним її споживання, — переконаний о.Віталій Мензак
Якось знайома відверто зізналася, що так часто і щиро досі не молилася. Хвороба, яка сколихнула світ, справді спонукає до глибокого осмислення нашого, здавалося б, такого маловартісного існування на планеті Земля, яке вмить може закінчитися. Або ні…Або так… Тож з великим відчуттям страху ми хапаємося за соломинку… Ні, не за пігулку, бо її нема… За «Отченаш», яким пристрасно та з надією наповнюємо себе, до якого уважно дослуховуємося, коли його читають священнослужителі — наші духовні лікар, які також зараз ризикують своїм здоров’ям і життям, проводячи багато часу в молитві за збереження Людини на землі, в ім’я Боже та життя Вічне. Про духовні потреби, бажання та цінності — в інтерв’ю з благочинним Заставнівського округу, настоятеля храму Святого Василія Великого Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ с. Дорощівці, о.Віталієм Мензаком.
— Отче Віталію, кажуть, що пандемія коронавірусу — то кара Господня за наше безбожжя. Чи справді ми так грішили, що стільки людей мусять понести за це смерть, коли Бог — це любов?
— Читаємо в каноні Андрія Критського: «Согрішили, беззаконствували, неправду чинили перед Тобою, ані виконали, ані сотворили того, що Ти заповідав єси нам; та не покинь нас до кінця, отців Боже». Хто може заперечити ці слова?..
Бог - джерело любові, тому, ясна річ, все що Він робить відносно Свого творіння - це тільки з любові. Кожна епоха переживає якесь випробування, в якому гине багато людей.
Господь, як люблячий Батько, карає, щоб виправити і потім помилувати, а не для того, щоб винищити. Бог постійно дає людині шанс, щоб навернутися і не покидає нас до кінця. Навіть якщо і в такий спосіб. Згадайте Мойсея, котрий благав в пустелі за свій народ.Ми постійно вважаємо, що Бог, посилаючи нам певні випробовування, посилає тільки кару.
Хоча кара – це і є відплата за зло людини. Але спочатку Він нам дає певні страждання, як випробовування нашої віри, потім страждання, задля утримання від творення майбутнього зла і тільки, насамкінець, може послати кару.
Чомусь смерть ми приймаємо, як кару, напевно тому, що віддалилися від Бога. Бог смерті не створив. Через гріх людини смерть ввійшла у світ, але ми звинувачуємо саме Бога.
Ап. Павло каже: «Для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання». Ви звернули увагу, що ми постійно говоримо: «Якщо я щось зробив добре, то це Я зробив. А коли вийшло зле – то так Бог дав J.» Йде постійне звинувачування Бога. Хочеться згадати геніальну відповідь доньки Білла Грема на питання: «Як Бог міг дозволити трапитися трагічним подіям 11 вересня?» Знайдіть при нагоді, прочитайте.
— Хто що б не казав, усе ж ми живемо в страхові. Як священник, що порадите нам, як подолати цей страх?
— Так, ми відчуваємо страх, бо боїмося смерті. Смерть для нас, щось невідоме і тому нам не хочеться покидати життя, в якому добре орієнтуємось. Але і дитя, котре ще в утробі матері не хоче її покидати.
Людина відчуває, що не зробила нічого вартого Царства Божого - тому і страх. Треба довірити себе Богові. В створеному Ним світі немає нічого випадкового, все з волі Божої. Нам легше долати випробування, якщо розмовлятимемо з Богом, як з люблячим Батьком і просити в нього розради. Розмова - це молитва.Все базується на любові, вірі й надії, а страх є наслідок гріха, який віддалив наших прабатьків від Бога. Цар Давид у 90 пс. дає нам приклад здолання страху.
Якби ми по-справжньому думали про своє спасіння, ми не боялися б цих інфекцій, ми не боялися б різних новин від влади, ми взагалі б нічого не боялися, крім одного - згрішити й розлучитися з Господом.
Тільки один страх повинен бути у нас - страх Господній. ... Від нас нічого не залежить. Ми не знаємо, звідки може прийти зараза. Ми не знаємо, чи захворіємо. Ми не знаємо, потрапимо ми в число важкохворих, а з цього числа – чи потрапимо в число помираючих ... Ми нічого не знаємо, але вже боїмося. Ми "злякалися страху там, де немає страху". Начебто нам нікому ніколи не вмирати. Подивіться на світову статистику смерті з січня по березень 2020 р: від коронавірусу – понад 21 тис., від самогубства 250 тис., від онкології – 2 млн, від абортів майже 10 млн.
— Ми все ближче до Свята Свят — Великодня. Настане Страсний тиждень. Як правильно дотримуватися посту в період карантину?
— Піст це не є самоціль, це – засіб приборкання тіла. Невживання певних страв, це тільки один із багатьох засобів, який допомагає в покаянні.Чому люди вибрали тільки цей єдиний засіб? Напевно тому, що він найлегший.Бо легше приборкати своє тіло, ніж свої почуття. «Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину»(Мт.15.11).
Говорить пророк Єремія: «Зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «Не підемо». Церква каже, що Великий піст - це не час розваг, не час неробства, не час для суєти ... Час задля обмеження своїх пристрастей, для роздумів про свою вічність. Але в соцмережах Ви побачите зовсім протилежне. Люди не задумуються і не осмислили ще причину епідемії.
Справді, карантин примусово обмежив нас у чомусь.Церква вимагає від нас добровільного обмеження від творіння злих діл і це і є постом. Коли людина стоїть на СТРАЖІ, на ПОСТУ своєї душі..
В Страсну седмицю треба зосередитись над подіями в житті Ісуса Христа, які стали нашим спасінням, пройнятись ними й зосередитись над собою, відчути якою дорогою ціною викуплені з влади пекла. Так, ми не маємо змоги бути на особливих богослужіннях Страсного тижня, але ми можемо читати Святе Письмо і переживати ці події разом з усією Церквою.
— Чи може бути сповідь в онлайн?
— Ми не вбачаємо в цьому потреби. В людей є можливість, дотримуючись всіх запобіжних заходів, посповідатись і причаститись в храмах. Чин Загальної сповіді вірних дає можливість священику і сповіднику уникнути близького контакту.
— Як бути зі Святим Причастям?
Святе Причастя ніхто не відмінив і не заборонив. Кожен, хто бажає, може його прийняти, для цього священик використовує практику причастя перших християн, щоб кожне подання причастя було індивідуальним і не порушувало правила безпеки в умовах епідемії.
Якими б не були строгими правила надзвичайного стану, ми, священнослужителі, завжди будемо шукати будь-яку можливість допомогти вам, нашим мирянам, в духовному житті. При будь-якому можливому випадку ми намагатимемося доставити вам Святі Дари, прийняти сповідь і причастити. Ми постараємося всіма способами дати можливість нашим вірним долучатися благодаті Святих Таїнств.
— Яким може бути свято Пасхи: чи варто готувати великодні кошики, чи достатньо буде освятити їх, наприклад, йорданською свяченою водою? Чи взагалі, як має все відбуватися? Що з цього приводу каже Священний Синод і зокрема Блаженніший Епіфаній?
— Ми звикли сприймати свято Воскресіння обрядово, тому для нас стає «проблемою» освячення пасхальних кошиків. Ясна річ, для нас - це незвично, але Христос Воскрес - і це є основою свята і взагалі нашого життя, як на землі, так і після смерті, тому нам треба переосмислити наше ставлення до свят. Спробувати не віддавати першість обрядовості, а пройнятися радістю Світлого Христового Воскресіння через зміни в собі, а не просто через освячення кошиків.
Під час засідання Синоду Православної Церкви України попередньо говорили, що храми повинні залишатися доступними для особистого відвідування віруючими, з дотриманням норм карантину, підвищеної санітарної безпеки і соціальної дистанції.
Синод Православної Церкви України має надати відповідне розпорядження. Чекаємо. Думаю, воно буде ближче до свята. Перед Пасхою можуть бути додаткові конкретні рекомендації для священників і вірян. Переконаний, священники Вас не залишать на самоті, ніхто не буде вдома їсти неосвячену паску. Важливо, щоб ми були достойні її споживати.
— Чи уявляєте собі «Великдень удома» — свого роду духовний флешмоб?
— Я б не хотів називати участь християн в «Святі над Святами» таким новітнім словом.Але ми, священники, готували себе до такого розвитку подій. Нам теж важко молитися в порожніх храмах, але ми свідомі чому так є і, сподіваємося , що невдовзі храми будуть заповнені молільниками. Але будьмо свідомими у своїх діях.
— Не хочеться про негатив, але зараз без нього ніяк. На жаль. Знаємо, що в Італії загинуло (не померло, наголошую, бо Ви — на службі для людей) понад 60 священнослужителів. Благочиння Заставнівського району є прикладом для багатьох священнослужителів — майже всі літургії проводите в храмах з мінімальною кількістю віруючих. Але, як бачимо, не вельми себе бережете, не весь час у захисних масках...
— Ми обов'язково вдягаємо маски в громадських місцях, згідно з рекомендаціями МОЗу, а коли звершуємо богослужіння, виконуєморішення Священного Синоду і закликаємо це робити всіх.
— Отче, ми вболіваємо і теж, як і за лікарів, молимося за Вас. Але просимо і Ви зайве не ризикуйте. Обіцяєте?..
— Це складна обіцянка, тому що священник – це духовний воїн. Якщо стоятиме питання виконати свою місію як священника, знаючи, що це може загрожувати моєму здоров'ю, то виконаю її. Бо як тоді подивитися нашому воїну ввічі, котрий захищає нас від фізичного ворога-агресора, в нього так само є вибір : захистити і, можливо, померти чи бути дезертиром і врятуватися.
Щодо милосердя і любові священника до страждання грішника раджу подивитися фільм «Мовчання» Мартіна Скорсезе.
Ми повинні також розуміти, якщо лікар жертвує собою заради життя пацієнта, то священник немає морального права наражати свого ближнього на небезпеку, щоб через нашу необачність (не дай Боже) не збільшилася ймовірність смертей лікарів. «Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його» (Прем. 38.1). Хоча знаємо, що все в Божих руках.
— І наостанок. Певно ж, карантин коли-не-коли закінчиться. Як гадаєте, світ зміниться від забуття до життя з Богом?
— Світ має властивість змінюватись в обидві сторони, тому раз на 100 років людство переживає якісь важкі події. Думаю, що висновки зроблять окремі люди, яких буде достатньо, щоб через них Господь помилував всіх решту.
Якби це залежало тільки від Бога, то сказав би, що так. Але дуже багато залежить від волі людини. Ми всі чекаємо чуда від Бога, щоб припинив цю епідемію, створену людиною. А щоб трапилося диво, потрібно, щоб людська віра зустрілася з Божою всемогутністю.
Вітаю всіх з Вербною Неділею, яка є світлим передвісником Пасхи, і прийдешніми Великодніми святами. Нехай воскреслий Господь - воскресне в душі кожного із нас.Амінь.
— Отче Віталію, щиро дякую за інтерв’ю. Як завжди. Пізнавально й повчально! Хай Господь береже Вас і всіх духовних батьків України й українців!
Автор: Масловська Світлана
