До 30 річниці Незалежності України. Товтрівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів, спомин пам’ять про Романа Пилиповича Вовчука— людину з пісенною душею
Кожне століття, кожне покоління має свою історію, свої знаменитості та досягнення.
Село Товтри завжди славилося і славиться талановитими, роботящими людьми, мудрим діячами, вчителями, лікарями, культурними просвітителями.
Про щирих талановитих товтрівчан свідчить велика історія, яка передається від покоління до покоління. Талановитий організатор культурно-масової роботи у селі Товтри, заслужений працівника культури України — Роман Пилипович Вовчук.
У нього часто народжувались блискучі ідеї та задуми, які він постійно втілював у культурно-освітній роботі, віддаючи їй увесь свій талант й організаторські здібності. У своєму репертуарі село мало власні пісні, бо Роман Пилипович писав музику на вірші талановитого Дмитра Бугайчука.
Дмитро Миколайович та Роман Пилипович були друзями, колегами, провели багато сільських свят. У Києві, на республіканській нараді працівників культури, де виступали товтрівські аматори, були записані «Пісня про Товтри», «Пісня про товтрівських дівчат», «Товтрівські коломийки», які в 70-тих роках минулого століття кілька разів звучали по тодішньому республіканському радіо.
У 1970 році товтрівський чоловічий хор піднявся на першу сходинку своєї слави, ставши лауреатом республіканського фестивалю, а в 1972 році товтрівським аматорам було присвоєне почесне звання — народний самодіяльний хор.
Потім був виступ у Москві на Всесоюзній виставці народного господарства. Це було в 1976 році. З Москви привезли диплом і золоту медаль Всесоюзної виставки. Але це ще не був пік слави товтрівського чоловічого хору. Вершина слави чекала на в 1975-1977 роках, коли в країні відбувся Перший Всесоюзний фестиваль самодіяльної художньої творчості.
Тоді одержали диплом І ступеня і золоту медаль лауреата Всесоюзного фестивалю. У 1970 році сім’я Вовчуків також стала лауреатом республіканського фестивалю і удостоїлась честі виступати в заключному концерті кращих колективів України, який відбувся в Київському палаці з’їздів.
Дмитро Миколайович Бугайчук пригадує, яке то піднесення було в людей, душевний злет, коли по прямій трансляції з Палацу з’їздів, сім’я Вовчуків— Роман Пилипович, Ганасія Семенівна, та їх, тоді ще неповнолітні діти, — Галя, Юрась і Славко, заспівали пісню Василя Симоненка «Синові».
Вагомих успіхів у культурно-освітній роботі на селі було досягнуто завдяки тому, що товтрівчани завжди були закохані в пісню. Вони зуміли зберегти давні звичаї та обряди, пісенні традиції своїх батьків і дідів, і ці чудові традиції передаються уже новому поколінню.
Це означає, що пісня у Товтрах жила, живе і буде жити.
І буде жити пам’ять про Романа Пилиповича Вовчука— людину з пісенною душею, котра вклала велику частку своєї праці у культурний розвиток нашого села.
Автор: Наташа Спіжавка
