Відео - «НЕФОРМАТ» «ПІККАРДІЙСЬКОЇ ТЕРЦІЇ» ВРАЗИВ СЕРЦЯ ЗАСТАВНІВЦІВ
Про таку музику кажуть, що це і ліки, і зброя водночас, бо торкається найглибших струн душі не тільки мелодією, але й словами та непо-вторним акапельним виконанням.
Це все — про вокальну формацію «Піккардійська терція» — одне з найяскравіших явищ у музичній культурі України, яка має в своєму ре-пертуарі понад 400 пісень 12 мовами світу, а її виступам аплодують на всіх континентах, днями вразила серця заставнівців, котрі завітали до районного Палацу Культури на зустріч із українською піснею та шесті-ркою надзвичайно талановитих і елегантних чоловіків — учасників гурту.
У те, що «піккардійці» будуть давати концерт у нашому невеличкому містечку, на запрошення ВО «Заставнівська волонтерська сотня», вірили не всі. Але свято «неформатної» музики таки відбулося і вдалося на «Ура!».
Бо кожен, хто мав щастя насолодитися репертуаром, а це воїни АТО, капелани, священики, їхні родини, представники влади, ансамбль «Менестрель» богословського відділення філософсько-теологічного факультету ЧНУ, представники Земляцтва Буковини, делегації з інших районів області та жителі Заставнівщини, не приховували своїх позитивних емоцій ні під час концерту, ні після нього.
Такої абсолютної гармонії зали та сцени — глядачів і артистів, певно, Заставнівська сцена досі не знала. Все спліталося у чудовий ритм, мелодійність і вартісні слова, які лягали міцним місточком до глядача. «Старенький трамвай», «Пустельник», «Берег ріки», «Капелюх», «Любов моя», «Колискова», «Наша Маланка», пісні польською, французькою та італійською мовами і багато інших можна було впізнати з заплющеними очима, бо щойно зазвучали перших три ноти вступу — оксамитове багатоголосся сотень людей із зали вже звучало — довершено, що дуже дивувало артистів…
— За 25 років роботи на сцені, — здивовано каже соліст Андрій Кап-раль, — такого професійного співу залу у нас ще не було. Ми вражені! Це достойно!..
Кожна музична композиція — то велика праця! Адже співаки творять на сцені, не ховаючись за інструменти та потужну апаратуру, без якої багатьох безголосих українських поп-артистів ніхто б ніколи не знав.
Натомість «піккардійці» самі відтворювали своїми голосами, а надто у пісні «Жовта стрічка» — «гітару», «трубу», «саксофон», «ударник», «рояль» тощо. І робили це так професійно, водночас жартівливо (соло на пуантах), лірично, естетично.
Справжня ейфорія музики «терції» заполонила кожного глядача, котрі буквально шаленіли від глибини вокалу і водночас простоти й дос-тупності, щирості й привітності артистів.
Заставнівці гучно аплодували «Браво!», «Молодці!», а виходили з концерту з червоними долонями, сонячними обличчями, захоплено дякували організаторам і наголошували: коли є така музика, такі артисти, такі волонтери — нам ніякий ворог не страшний! Бо на таких концертах правильно формується наша свідомість, бо така музика додає віри в себе і в те, що з такими людьми в нашій країні все буде добре!
