КРИМ – ТЕРИТОРІЯ БЕЗ МАЙБУТНЬОГО. ЯК САНКЦІЇ ЗАХОДУ ПОСИЛЮЮТЬ ІЗОЛЯЦІЮ ПІВОСТРОВА
Референдум 2014 р. дав багатьом кримчанам надію на процвітання і перетворення регіону за допомогою російських нафтодоларів у своєрідний аналог турецької Анталії.
Спочатку підстави для ейфорії дійсно були. Росії з її колосальними на той час фінансовими ресурсами, у поєднанні з унікальними кліматичними особливостями Криму, було цілком під силу трансформувати «совок» в розкішний мультифункціональний курорт, розрахований не тільки на пересічного обивателя, але і на найвимогливішого туриста з країн Західної Європи.
Ейфорію росіян зруйнували західні санкції, в які, як виявилося, з самого початку закладався довгостроковий ефект. Якщо на початку зникнення з прилавків магазинів голландського сиру та іспанського хамону викликало у росіян черговий сплеск патріотизму. То подальше виснаження Фонду національного добробуту, рецесія національної економіки і провал низки технологічних проектів стали все більше і більше позначатися на купівельній спроможності росіян та рейтингах Кремля.
Як наслідок, замість реального розвитку, Росія змушена героїчно долати ті чи інші наслідки санкційного зашморгу. Нинішній стан справ нагадує своєрідний експеримент: як довго пацієнт (Росія) зможе прожити в умовах радіації (західні санкції), яка хоч і поступово, але незворотно руйнує державу зсередини, видавлюючи Російську Федерацію на рівень розвитку країн Африки.
Конкретний механізм деструктивного впливу санкцій на кримський регіон можна спостерігати на таких прикладах:
В умовах обмеженості коштів федерального бюджету, приватний російський капітал уникає інвестицій в Крим
Логіка тут цілком зрозуміла. Побоюючись західних санкцій, середньостатистичний московський бізнесмен відмовляється добровільно інвестувати кошти в інфраструктуру півострова. Адже на кону майбутнє власних дітей, які навчаються або постійно проживають в країнах Заходу, численна зарубіжна нерухомість та інші активи росіян. Кожен без винятку підприємець підсвідомо відчуває страх перед персональними санкціями у разі фінансування будь-яких проектів на території Криму. Більш того, постійне оновлення санкційних списків свідчить про те, що Україна досить пильно відстежує і передає у Вашингтон та Брюссель інформацію про росіян, які зважилися інвестувати кошти в півострів. До того ж, незважаючи на зміну влади, немає жодної ознаки того, що Київ відмовиться від Криму.
Туристична активність в регіоні
Незважаючи на офіційну статистику щодо значної кількості відпочивальників, туристичний контингент в Криму складають переважно працівники бюджетних організацій РФ, які налаштовані на тотальну економію мізерних сімейних бюджетів. Реалії такі, що Туреччина і Єгипет, як і раніше, набагато привабливіші.
Туристів з України в Криму практично немає. Причина не тільки у високих цінах та відсутності нормального сервісу. Більшості українців тепер значно простіше скористатися безвізом для відпочинку в країнах Південної Європи. Або відвідати морське узбережжя материкової України, де рівень курортної інфраструктури за останні роки помітно зріс. До того ж регулярні затримання кримських татар, інцидент з моряками в Керченській протоці та повальна антиукраїнська риторика кримських чиновників, остаточно стримують киян від поїздки в регіон.
Досвідчені європейські туристи мають високий інтерес до Криму, який сприймається на Заході як екзотика. Але і у цьому випадку питання відвідування півострова не стоїть. Як мінімум, через санкції.
Крим із самого початку розглядався Кремлем, перш за все, як військова база для стримування зовнішнього ворога в особі НАТО
Саме тому після встановлення Москвою контролю, відбулася різка мілітаризація регіону, збільшилася чисельність військового контингенту та створені передумови до розміщення ядерних боєголовок. Хоча, за деякими даними, ядерна зброя на території Криму вже є.
Це ще одна суттєва обставина, яка виключає перспективи міжнародного туризму в Криму. Адже жоден західний інвестор, ні за яких обставин, не стане вкладати кошти в регіон, який, цілком логічно, знаходиться тепер під прицілом ядерних боєголовок НАТО.
Європейський Союз не має наміру видавати шенгенські візи кримчанам, які отримали російські паспорти після весни 2014 року
Це вже пряма ізоляція півострова. В умовах, коли світ рухається в напрямку глобалізації, кримчани позбавлені можливості контактувати з країнами Заходу. Такий крок Євросоюзу обмежує не тільки економічну і культурну інтеграцію півострова в європейське співтовариство, а й створює суттєве обмеження прав кримчан навіть у порівнянні з повноцінними громадянами РФ.
Стійка тенденція до виснаження запасів прісної води в Криму
У 2014 р. Україна перекрила Північно-Кримський канал, який забезпечував Крим 90% обсягу прісної води. Місцева влада змушена вдатися до інтенсивного використання водоносних горизонтів, що неминуче веде до їх виснаження та надмірної засоленості ґрунту. Таким чином, екологічна катастрофа в Криму - лише справа часу. Природно, що говорити в таких умовах про туристичні перспективи півострова не доводиться. Хоча, безумовно, в Кремлі знайдуть спосіб задовольнити потреби військового контингенту у воді в повному обсязі.
Сумнівні перспективи Кримського мосту
Незважаючи на запуск автомобільного переїзду через Керченську протоку, розмови про довговічність Кримського мосту не вщухають ні серед політиків, ні у науковому середовищі. Поки всі експерти єдині лише в тому, що даний проект є швидше політичним. Напевно не дарма усі попередні президенти Росії і України за часів добросусідських відносин двох країн не ризикнули братися за цю авантюру.
Замість курсу на підвищення добробуту громадян і входження Росії в число топ-5 економічно розвинених країн світу, Володимир Путін обрав шлях «збирача земель руських». Уже у найближчі кілька років руйнівні наслідки такої політики для Росії стануть незворотними. Складність ситуації для Кремля посилюється тим, що новообрана українська влада не має наміру йти на поступки в питаннях Криму і Донбасу. Тому чим раніше Москва ініціює переговори з Києвом про механізм повернення проблемних територій, тим більше шансів у Росії уникнути долі країни-ізгоя та повторити шлях Північної Кореї.
